Нік:        

Пароль:

запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

KING

Профіль Рецензії Оцінки Фільми Знаменитості Друзі

1
Рецензія негативна

Куди поділи Скорсезе?

Сідаючи за перегляд даного фільму я очікував багато. Дуже багато. Адже це все-таки Мартін Скорсезе, адже це все-таки 5 взятих Оскарів і 6 номінації, адже це все-таки 170 мільйонів долларів! Погодьтеся, при таких розкладах варто було чекати щось велике, круте і неймовірно захопливе...

Який же був мій подив і жах з перших хвилин фільму, коли мені відразу захотілося спати. Здається ось воно: і декорації круті, і спецефекти наворочені і актори дай боже не другого сорту: юна Хлоя Моріц, Хелен МакКрорі ну і, звісно, Крістофер Лі, в таланті якого не має бути сумнівів ні в кого. І сама історія то, по суті, цікава - така собі казка з елементами детективу і таємниць, адже в її основі покладена історія великого режисера Жоржа Мельєса, одного із найзагадковіших людей в історії кіно, яка обросла чималою кількістю видумок та чуток. Здавалось би все має принести картині Мартіна Скорсезе величезний успіх.

Але не принесло. Перші дві третини фільму виявилися настільки нудними, що було постійне бажання вимкнути його. Зав’язка затягнута занадто - весь фільм можна було сміливо вкласти за удвічі менший час. Ці події на вокзалі, які абсолютно не дають ефекту таємничості, ці розмови, в яких половина непотрібної нікому інформації, а друга половина - просто мовчання, ці інтриги і відносини між жителями вокзалу, які не виглядають натурально - все це дало ефект абсолютно протилежний тому, який я очікував отримати.

Хоч якесь пожвавлення з’явилося на останніх 15 хвилинах фільму, але й воно було викликане просто більш активними діями, таким собі екшеном. До того моменту це був не фільм, а тягуча карамелька, яка мала б принести насолоду, але вона застрягла між зубами, злиплася і тепер не приносить нічого окрім дискомфорту.

Все можна було б списати на погану постановку, але ж яка може бути погана постановка, коли це - великий Скорсезе, не якийсь там ламер-початківець?!

Так що у мене є тільки два варіанта причин: чи то і "на старуху буває проруха", чи то сам Скорсезе тяжко захворів і фільм знімали без нього, щоб не підставляти спонсорів.



В результаті нікому не порекомендую дивитися фільм. І слабі збори, які ледь покрили бюджет є підтвердженням моїх слів. Коли останній раз Скорсезе ледве перебивав вкладені гроші?
Рецензія позитивна

Фільм з душею

Так вжеж вийшло що в Україні якось забули розвинути кінематограф. Розкрутили ТБ, всілякі шоу, запустили поп-співаків на конвеєр, а от на фільми спонсори витрачатися не ризикують. Вважають за краще ходити протоптаними стежками. Тому наша країна обмежується кількома арт-фільмами пару разів на рік.

Але Михайло Ільєнко вирішив, що така ситуація затягнулася. Одному Богу відомо з якими складнощами йому прийшлося зіткнутися, але 3 роки зйомок пройшли не просто так.

Перед походом в кінотеатр я ловив чутки, що фільм таки успішний. Благо розпіарили його непогано - старалися. Тому зібрати 500.000 глядачів здавалося таки реальним - саме таку цифру називав сам режисер, говорячи скільки потрібно, щоб відбити витрати на фільм.

А тепер щодо фільму. Перші 15 хвилин мені, якщо чесно, не сподобалися. Не міг зрозуміти в чому справа, але було якесь дивне відчуття, що мій мозок не встигає за подіями на екрані. Потім я зрозумів - монтажери «зліплювали» фільм на швидку руку. Навіть плин часу у фільмі якось уловити важко, по кадрам ніби Додока просидів у в’язниці небагато, а потім бачиш, що за цей час його син вже виріс. Коротше, на ковер монтажера!

Але далі скажена метушня на екрані уповільнюється, все стає легкосприймаємим. Сюжет в картині дійсно чудесний, дійсно оригінальний. Було відчуття, що ти дивишся стрічку старого доброго радянського кінематографа, але вже на новий лад. Відчувалася душа, що була вкладена у стрічку.

Актори відіграли добре. Знаменитих серед них я не побачив, хіба що Віктор Андрієко (якого, до речі, режисер довго не хотів брати у фільм, вважаючи, що той може тільки довгоносиків грати). А ще сподобалася Івана Ільєнко, яка зіграла другорядну роль індіанки Тіні.

Ну про спецефекти помовчимо - які вони мають бути при такому бюджеті? «Перл Харбора» не склепають все рівно, але кілька вибухів, польотів на літаку фільм прикрасили.

А в кінці фільма, коли я вже повністю втягнувся у сюжет, фінальні титри мною були зустрічені з подивом: «Що, вже?». Якось аж не вірилося, що кіно скінчилося.

А значить, в цілому, фільм удався. Будемо сподіватися, що це початок відновлення українського кінематографу.
Рецензія позитивна

Казкова Україна

Одного разу читаючи статті про кіноіндустрію я наткнувся на таки вельми цікаву штуку - американський фільм про Україну. І, звісно, зацікавився такою диковинкою. Тим паче що в цьому фільмі знімається немаловідомий Ейладжа Вуд, а також фронтмен веселого гурту Golgol Bordello.

Кажуть що книга Джонатана Сафрана Фоєра «Світ навколо» має чималий успіх в Америці і я цьому вірю, раз навіть взялися її екранізувати. Що, до речі, частенько закінчується крахом - написане в книзі не завжди можна показати на екрані.

Перш за все мені дуже сподобався акторський набір. Ейладжа Вуд, який невідомо чому подався у такий малобюджетний фільм, зіграв дуже круто такого собі американського ботаніка у здоровенних окулярах. Євгеній Гудзь був взагалі неперевершений в ролі українського молодика - особливо мені сподобався його акцент, коли він говорив на англійській мові - образ запам’ятовується відразу. Хмурий дідусь в ролі Бориса Лєскіна також вийшов добротно.

Початок фільму виявився смішним, особливо те, як показана американським глядачам Україна - таке відчуття, що це якесь казкове королівство, яке ну просто не може існувати на планеті Земля. Якісь дивні люди, дивні міста, собаки і ті дивні. Американці явно рота роззявляли від подиву: "І таке десь є?.." Та і по сценарію на початку дуже багато смішних моментів і я був вже приготувався дивитися комедію.

Але не тут то було - чим далі в ліс, тим більше драми. Подорожуючи казковою країною, та роздивляючись її чудесні пейзажі (на цьому у фільмі зробили не слабий наголос - Україна гарна!) сюжет помалу рухається від комедії до відвертої драми. Гарно, креативно, цікаво... А ще сподобалося що Україну тут не показали як завжди відсталою забитою країною.

Звісно є і мінуси. По-перше, дуже здивували саундтреки у фільмі - навколо Україна, а грають російські, болгарські та ще якісь гурти. Що, не можна було знайти якийсь добротний українській фолк-гурт, чи у нас таких немає? По-друге, у фільмі присутні якісь тупуваті моменти, які якось не клеються... Дід побив внука за те, що той ударив собаку - що це було? Бабуся, яка живе біля траси не знає чи вже закінчилася війна, парк атракціонів серед поля, в якому україномовні українці продають російських матрьошок. Таких моментів не так вже й мало. По-третє, всі істини тут подаються занадто вже прямо: євреїв убивати не можна, воювати - це погано, не їсти м’яса - також погано :)

До кінця фільму мені вже здавалося що його варто віддавати в розряд арт-кіно. Хороший, гарний, креативний, але сподобається він далеко не кожному. Що підтверджують такі малі касові збори. А втім, разок подивіться все одно.

1