Фільм Службовий роман. Наш час: трейлер, шпалери, кадри, рецензії, кінонагороди, актори — Kinofon
Нік:        

Пароль:

запам'ятати


Реєстрація | Нагадати пароль

Службовий роман. Наш час

Служебный роман. Наше время

Інфо Трейлери ТворціКадриРецензії Кінонагороди

Додати в «Мої фільми»▼
Рік2011
Країна Росія
Жанрмелодрама, комедія
РежисерСарік Андреасян
ПродюсерГеоргій Малков, Сергій Лівнев
Сценарій
ОператорПетро Братерський
КомпозиторОлександр Вартанов, Dr. Tash
ХудожникВіктор Шмелев
Перм'єра в світі17 березня 2011
Прем'єра в Україні17 березня 2011
Бюджет$5 000 000

Оцінка:

7 (2 голоси)(Оцінити фільм можуть тільки зареєстровані юзери)
Її звуть Людмила Калугіна, вона керує великим рейтинговим агентством, проводячи життя у боротьбі з конкурентами. Його – Анатолій Новосельцев, він працює фінансовим аналітиком, а у вільний від роботи час ганяє на мотоциклі і самостійно виховує двоє дітей: дівчинку і... ще одну дівчинку.

Вона для нього – начальник–понура, він для неї – офісний планктон і закінчений невдаха. Так і не дізналися б вони нічого один про одного, коли б не службовий роман.

Трейлери фільму «Службовий роман. Наш час»


Російський, оригінал

Рецензії від глядачів


Babayko Рецензія нейтральна

Андерасян - новітній Дон Кіхот

Не зрозуміло, з яких причин імениті актори вітчизняної сцени рвуться зніматися у Сарика Андреасяна. Начебто нічим не знаменита, юна і незміцніла особистість у світі кіно, а зумів вибити кінопроект «Службовий роман. Наш час» і дістати в нього Світлану Ходченкову, Володимира Зеленського, Марата Башарова, Анастасію Заворотнюк та Івана Охлобистіна. Якщо заглянути на наступну сторінку творчості режисера, то там виявляється і Дмитро Дюжев з фільмом «Вагітний». Варто відзначити, що в трьох з чотирьох знятих Андреасяном фільмів беруть участь резиденти Сomedy Club. І найбільш показовим у цій історії є те, що фільми новоявленого Дон Кіхота значно перевершують трилогію «Найкращий фільм» і «Нашу Рашу». Не виключено, що в найближчому майбутньому Андреасян складе гідну конкуренцію Тимуру Бекмамбетову.

Нерозумно навіть нагадувати, що в основі фільму, як це вже стало клінічним випадком сучасної кіноіндустрії, виявляється впізнаваний шедевр. Центральна пара Світлани Ходченкової і Володимира Зеленського мало схожа на класичні прототипи Калугіної і Новосельцева, зате чудово вписується в сучасні реалії. Неодноразово по ходу перегляду фільму здається, що Ходченкова і Зеленський намагаються грати не ролі радянських трудяг, а ідеалізовані ролі Тома Круза і Ніколь Кідман і їх конфузи з ростом.

Основний сюжетний каркас фільму 1977 року Андреасяном зберігається і обов'язково супроводжується впізнаваними музичними композиціями Андрія Петрова, а нові — під сучасні композиції, як, наприклад, «Без бою» «Океану Ельзи» — в додатковому сюжеті про сучасність. Андреасян демонструє класичну кінцівку, але вже в наступному кадрі говорить, що на «цьому фрагменті закінчився б класичний фільм, але не сучасний», і дія розвивається далі в голлівудському ключі, що банально передбачувано і не йде на користь фільму. Разом з цим у розвиток сюжету вводяться сучасні елементи дії: обов'язкова поїздка на курорт і зрада. Також фільм пахне романтикою і сексапільністю, властивими не тільки закордонним ромкомам, а й вітчизняним («Секс у великому місті» і «Любовь-морковь»). Найбільш інтригуюча реформа торкнулася образу секретарки Калугіної, роль якої зайняв розв'язний Павло Воля. Сама ідея, що у начальника жінки секретаркою виявляється чоловік, характеризує сучасну корпоративну культуру. У цілому корпоративна культура представлена ??досить цинічно й однобоко, ніби всі люди - мавпочки з розвиненою статевою системою й інстинктом розмноження.

Мабуть, не варто лаяти Андреасяна за приземленість ідей, відсутність оригінальних знахідок, образи героїв, які живуть своїми пристрастями. Так, герої здаються занадто простуватими і зацикленими на собі, але вони чудово ілюструють образи сучасних працівників офісу з низьким рівнем культури. Не випадково виникає постать тренера (Іван Охлобистін), якого не тільки герої фільму не сприймають, але і глядачеві дуже важко зрозуміти, що це за персонаж, що за нісенітницю він несе і навіщо взагалі з’являєтьсяу фільмі.

У першу чергу фільм представляє інтерес своєю іронічною інтерпретацією, і від нього не варто чекати ніяких одкровень чи оригінальності. Це просто комедія, над якою можна посміхнутися, зіставити якісь факти реальності з фактами кінематографічного минулого, подивитися на акторський ряд, а можна просто пройти мимо і не морочитися з приводу того, який же компромат побачив режисер з бригадою невідомих сценаристів у класичному шедеврі і як цей шедевр вивернув навиворіт. Хотілося б сподіватися, що незабаром Андреасян що-небудь пристойніше зніме!

Оцінка: 4 із 10